Ідемо вдаль, а думи ніби сонні.

---

Атор  Сосюра  Дарія 12  ППР

Ідемо вдаль, а думи ніби сонні.
У підлості ми зазнаємо втіх.
Та що сказати, коли в ріднім домі
Не відрізняємо чужинців від своїх.
 
Все ніби сон... Але ж спаде облуда!

Презирством не наповнений бокал.
Тоді радіти знову серце буде
Переступивши свій дев’ятий вал.