Ідемо вдаль, а думи ніби сонні.
Атор Сосюра Дарія 12 ППР
Ідемо вдаль, а думи ніби сонні.
У підлості ми зазнаємо втіх.
Та що сказати, коли в ріднім домі
Не відрізняємо чужинців від своїх.
Все ніби сон... Але ж спаде облуда!
Презирством не наповнений бокал.
Тоді радіти знову серце буде
Переступивши свій дев’ятий вал.